Полтавський літературно-меморіальний музей І.П. Котляревського 

м. Полтава, Першотравневий проспект, № 18, тел. 7-41-60

В одному з мальовничих куточків Полтави, на колишньому Келінському, а нині Першотравнему проспекті у старовинному будинку, що, за переказами, належав відомому поету Василю Капністу, розташований Полтавський літературно-меморіальний музей І.П. Котляревського, відкритий у вересні 1952 р. Майже півстоліття він гостинно зустрічає відвідувачів - шанувальників творчості Івана Котляревського з багатьох куточків світу, адже слава поета невмируща, а внесок його в розвиток української літератури неоціненний.

 Саме І.П. Котляревський безсмертною "Енеїдою" поклав початок новій українській літературі, вивів її на європейські стежки розвитку, за що справедливо з легкої руки Тараса Шевченка величаємо його батьком української літератури. Експозиція розмістилася у 6 залах. Музей має понад 5 тис. експонатів (є унікальні). Тут зберігаються рукописний архів, переданий музею Петербург, бібліотекою ім. Салтикова-Щедріна (надійшов туди у 1856 р. від вдови першого біографа поета — С. П. Стебліна - Камінського), особисті речі, зібрання публікацій творів письменника та монографій про нього, твори мистецтва, присвячені І. П. Котляревському, предмети побуту та етнографії, рідкісні видання кінця 18 - початку 19 ст. У 4 залах зібрані матеріали, що висвітлюють життєвий і творчий шляхКотляревського, інші 2 - розповідають про вшанування пам'яті поета. Документи, картини (В. Бакало, А. Сербутовського, Г. Мегмедова, В. Сахненка, Б. Щербини та ін.), малюнки, речові матеріали відображають його дитячі та юнацькі роки, участь у російсько-турецькій війні 1806—12, у Вітчизн. війні 1812 (про формування ним 5 козацького кінного полку у с. Горошині). Висвітлена службова діяльність Івана Петровича, його зв'язки з прогресивними, діячами свого часу. Окремий зал присвячено історії створення і публікації поеми “Енеїда”. Перше видання поеми було здійснене у 1798 без відома автора на кошти конотопського поміщика М. Й. Парпури, друге видання 1808 експонується з особистої бібліотеки Івана Петровича. У експозиції знаходяться ілюстрації до твору, виконані українськими художниками П. Мартиновичем (1874), В. Корнієнком (1903), І. Їжакевичем, А. Базилевичем Матеріали третього залу розповідають про театральну і драматургічну діяльність Котляревського— представлені перші видання п'єс, афіші, фотографії театральних колективів та окремих виконавців у п'єсах Івана Петровича. Частина експозиції — матеріали про перших виконавців головних ролей у “Наталці Полтавці” — М. С. Щепкіна (виборний Макогоненко) і К. В. Нальотової (Наталка). У двох останніх залах подано матеріали про відкриття  пам'ятника І. П Котляревському . у Полтаві, видання творів письменника різними мовами, вшанування його пам'яті сучасниками. У виставочному залі експонуються роботи професійних художників і народних умільців, присвячені І. П. Котляревському. 

САДИБА І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО

 м. Полтава, Соборний  майдан, № 3.тел. (05322) 7-20-73

Відкрита 1969 року. До меморіального комплексу увійшли хата, комора, повітка, криниця. Садиба є філіалом літературно-меморіального музею І. П. Котляревського . У дворі перед меморіальним будинком 1971 року встановлено пам'ятник (погруддя) І.П. Котляревському . Біля садиби   - обеліск  з чорного лабрадориту  з написом:: “З  цієї  садиби  на  весь  світ

пролунав голос першого класика нової української літератури Івана Петровича Котляревського (1769— 1838)”. Хату, як зазначається у купчій, 1751 року купив дід Котляревського — Іван, на той час диякон Успенського собору. Цікава інформація відносно історії будинку письменника була знайдена у Г. Данилевського (“Полтавська старовина у відношенні до часу Петра Великого”), М. Арандаренка (“Записки про Полтавську губернію”), С. П. Стебліна Камінського (“Біографічний нарис життя і творчості Івана Петровича Котляревського”), І. І. Срезневського (“Знайомство з І. П. Котляревським”). Стара хата після смерті письменника переходила від одного господаря до іншого. Історик Л. В. Падалка, складаючи у 1917 році “Путівник по Полтаві”, згадує одного з власників — Мусія Івановича Головатинського, що придбав хату заради того, щоб зберегти цю реліквію, він охоче пускав відвідувачів до садиби. Відтворення комплексу здійснювали за малюнком Т. Г Шевченка (був тут 1845), на якому хата зображена від Ворскли на тлі Успенського собору; літографії художниеа Р. Мелліна, де будинок показаний від воріт; за спогадами сучасників та за планом садиби 1837 р., знайденим у Полтавському областному архіві. Реконструкцію здійснено архітектором В. М. Тертичним . У будинку письменника 5 невеликих кімнат: кабінет, світлиця, вітальня, кімната економки і кухня. У будинок вмонтовано окремі деталі із власного будинку, такі як: сволоки з написом і без напису, частина сіней з дерева, що використано з старої хати. Кабінет містить диван, стіл, шафу з численними книжками латинською, російською, мовами, журнали та ін.

               
Особливу увагу відвідувачів привертає сволок з дідівської хати, на яком старослов’янською мовою вирізано напас: “Создася дом сей во имя отца и сына и святого духа. Аминь. Року 1705, месяца августа 1”. У вітальні — стіл, посудна шафа, стільці, жардиньєрка. У кімнаті економки зберігаються меморіальні речі — ломберний столик, люстерко, комод для білизни. Світлицю прикрашають столи, канапа, шкіряні крісла, на стіні — старовинний годинник та меморіальна річ — картина невідомого фламандського художника 17 ст. “Іспанець тримає рака”, яка належала поету. Кухня заповнена речами кінця 18 — початку 19 ст.— це стіл, лава, мисник, вишивані рушники тощо

Біля входу на подвір’я — меморіальна дошка з написом: “Садиба І. П. Котляревського. Земля натхнення великого поета. Тут засвітив він зорю нової української поезії. Звідси вийшли в безсмертя “Енеїда”, “Наталка Полтавка”, “Москаль-чарівник”. Івановій Горі доземно вклонялися Тарас Шевченко, М. Гоголь, М. Щепкін, Леся Українка, Па-нас Мирний, М. Кропивницький, М. Заньковецька, багато інших діячів культури. Слава осяює це місце. Схились до святинії” (текст П. П. Рогача).