 |
|
 |
|
| МІСЦЯ, ПОВ'ЯЗАНІ З жиТТЯМ І дІяльнІстю І. П. КотляревсЬкого |
|
|
 |
||
 |
Місце, де розташована Садиба письменника, - старовинний самобутній куточок Полтави, який земляки І.П. Котляревського з любов'ю й шаною нарікли Івановою горою. Це улюблене місце відпочинку полтавців та гостей міста. Звідси видно старовинний Хрестовоздвиженський монастир, який "пам'ятає" Мартина Пушкаря та Марусю Чурай, з Білої альтанки відкриваються чудові краєвиди. А поблизу хати І.П. Котляревського полтавці мріють відбудувати Успенський кафедральний собор, в якому дід поета служив дияконом. |
 |
|
В садибі стоїть будинок, в якому народився, жив і помер І. П. Котляревський. Тут встановлена стела з написом: “З цієї садиби на весь світ пролунав голос першого класика української літератури Івана Петровича Котляревського; 1769—1838”.
|
||
|
Будинок виховання дітей бідних дворян.. Заснован у 1805 році князем О. Б. Куракіним. Містився спершу в будинку лікаря І. Тишевського поблизу Спаської церкви, потім у будинку Руденка на Петровській площі (тепер Конституції), нарешті — в будинку Полтавського Малоросійського поштамту. В цьому закладі навчалися майбутній математик М. Остроградський і художник А. Мокрицький. На посаді наглядача з 1810 по 1835 рік тут працював Котляревський. У відбудованому приміщенні нині знаходиться полавська середня загальноосвітня спеціалізована школа № 3 ім. А.В.Луначарського з поглибленим вивченням англійської мови |
 |
|
|
Будинок благодійно-лікувальних закладів. Перша лікарня у Полтаві була відкрита 1802 року у приватному будинку. Мала 20 ліжок.У 1803 р. переведено на околицю міста — Кобищани. Водночас у ній могло лікуватися 70 чол.1804 року було споруджено два дерев'яних корпуси Полтавського благодійного закладу по вулиці Ново-Полтавській (тепер вулиця Шевченка). Головний корпус на 80 ліжок було зведено 1823 року. Іван Петрович Котляревський був попечителем цього закладу з 1827 по 1835 рік (вул. Шевченка, 23). У 2-й половині 19 ст. благодійний заклад було перетворено на земську лікарню.У 1872 відкрито при лікарні Полтавську фельдшерську школу. У 1884 Полтавське товариство лікарів обрало своїм почесним членом професора Мосовського університетуту і директора хірургічної клініки М. В. Скліфосовського. |
|
9.08.1885 М. В. Скліфосовський провів операцію у Полтавській губернській лікарні. На протязі ХХ ст. лікарня постійно розбудовувалась; зараз вона має 22 відділення, та понад 1000 ліжок. З 1979 року обласна клінічна лікарня носить ім'я М. В. Скліфосовського. Перед будинком - пам'ятник М. В. Скліфосовському (1979 р.). На фасаді центрального корпусу 1963 року встановлено меморіальну дошку І. П. Котляревському
|
|
|
Могила І. П. Котляревського Згідно з бажанням поета, його поховали на околиці міського кладовища Полтави, поблизу дороги на Кобеляки (колишня вулиця Кобеляцька, тепер — Фрунзе). Перший надмогильний пам'ятник спорудив 1839 на власні кошти П. С. Стеблін - Камінський. Це була невелика увінчана хрестом цегляна колона на чотирикутному постаменті з написом на мідній пластині: “Маіор И. П. Котляревский, сочинитель Энеіди на малорусском наречии род.1769 г. |
|
 |
|
|
августа 29, скончался 1838 г. 29 октября”.1869 надгробок реставровано встановлено огорожу, замінено мідну пластину і напис. Нового ремонту зазнав пам'ятник 1881. У 1893 Полтавське губерське земське зібрання асигнувало на спорудження нового пам’ятника 1 тис. крб. Тоді ж почався збір пожертв. Пам'ятник відкрито 1898. Являє собою чотиригранний обеліск з чорного мармуру на фігурному постаменті (автори — скульптор Л. Позен і художник В. Волков). На фасадній стороні — барельєфне зображення обличчя І. П. Котляревського в лавровому вінку (відлите учнями земського ремісничого училища). Нижче — вірш Т. Г. Шевченка: “Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди, поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть”. Обеліск був увінчаний хрестом, який 1938 року замінили чотиригранним конусоподібним блоком, а на стик перенесли барельєф. Пам'ятник і могила були обнесені металевою огорожею, яку у 1967 році було знято. 1969 покладено гранітні підходи. Проведено реставрацію і полірування гранітних площин, відновлено позолоту надписів. Після ліквідації кладовища (1937 р.) на цьому місці парк, у якому знаходиться могила письменника (на розі вулиць Фрунзе та Р. Люксембург).
|
|||
|
|
Пам'ятник І. П. Котляревському (на розі вулиць Леніна і Котляревського) Відкрито 30 серпня (12 вересня) 1903. Збуд. на громадські кошти, які збиралися в 1895—98 рр. Всього було зібрано 11 768 крб. 67 коп. Проект погруддя Котляревського належить Л. Позену, постаменту — архітектору О. Ширшову; виконав постамент з дніпровського граніту архітектор П. Певний. У роботі над пам'ятником брали також участь художник В. Волков, архітектор О. Зінов'єв. . Автори пам'ятника відобразили привабливість, простоту, мудрість і велич Котляревського. Бронзове погруддя І. Котляревського, встановлене на постаменті, увінчане лавровим вінком. Постамент оздоблено трьома горельєфами, що відтворюють три епізоди з творів Котляревського — по одному з “Енеїди”, “Наталки Полтавки” і “Москаля-чарівника” (робота Л. Позена ). |
|
На фасаді (в горі) слова: “Де згода в сімействі де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона” і слова Т. Г. Шевченка: “Слава сонцем засіяла: не вмре кобзар, бо навіки його привітала”, нижче був напис: “Рідний край своєму першому поетові Іванові Котляревському. 1798—1898”. Висота пам'ятника — 5,7 м. На відкритті монумента, який є шедевром українського скульптурного мистецтва, були присутні діячі української культури X. Алчевська, М. Аркас, Д. Багалій, С. Єфремов, Л. Жебуньов, Надія Кибальчич, М. Комаров, М. Кононенко, М. Коцюбинський, М. Лисенко, Панас Мирний, О. Олесь, Ол. Пчілка, В. Симович, В. Стефаник, К. Студинський, Л. Українка та ін. Пам'ятник розташован на бульварі Котляревського (до 1908 — Протопопівський бульвар).
|
|
|
Полтавський театр, директором якого письменник був з 1818 по 1821 рік. На цьому місці збудовано школу № 7 імені Т. Г. Шевченка. Полтавська слов'янська семінарія, в якій навчався І. П. Котляревський з 1780 по 1789 рік (вул. Спаська, 9). У перебудованому приміщенні міститься служба водоканалу.
Полтавська область: село Горошин Семенівського району; Миргородський район; місто Хорол; хутір Тютюнни-ківський (тепер Кукобівка Решетилівського району); селище Диканька.Вінницька область: село Врадівка, Краснопілка, Гайсин, Тульчин, Ямпіль, Могилів-Подільськ, Ольгопіль. Кіровоградська область: м. Новомиргород. Черкаська область: місто Умань. село Коврай 2-й Золотоніського району. Одеська область: міста Балта, Овідіопіль, Ізмаїл, Челебе.
В Німеччині: місто Дрезден. ИМЕНЕМ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО НАЗВАНО: Кінотеатри у містах Полтава, Львів. Бібліотеки у Полтаві, Києві, Сімферополі. Пароплав “Котляревський” Дніпровського річкового пароплавства. Школи у Полтаві, селі Горошині Семенівського району Полтавської області; в селі Н. Троїцьке Червоноармій-ського району Запорізької області.
|
|
 |
ПОЛТАВСЬКА ШКОЛА їм. І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО. Збудована у 1903—05 рр. у формах Українського архітектурного стилю. Була першою па Україні меморіальною школою, присвяченою видатному діячеві української культури . Місце було визначено на схилі Подільської гори нижче дільниці Успенського собору. Проект розроблено у 1903 р. архітектором Е. Н. Сердюком (стильова спрямованість, об'ємна композиція, фасади, деталі) та архітектором М. Ф. Стасюковим (плани, розрізи). Школа була Г-подібна у плані, двоповерхова, 1-й поверх — цегляний, 2-й — дерев'янийий, чотирисхилий дах, вкритий черепицею. На головному південному фасаді було вміщено |
|
скульптурне погруддя І. П. Котляревського (скульптор Л. В. Позен) та меморіальна дошка. До східного фасаду передбачалося добудувати одноповерхове приміщення музею І. П. Котляревського (проект архітектора Є. Н. Сердюка, не - здійснено). Школа функціонувала за призначенням у 20—30-х рр.—як навчальний заклад, що належав залізничникам. Під час Великої Вітчизняної війни згоріла. Після війни була розібрана. Вулиці у Кременчуці, Лубнах, Кобеляках, Карлівці, Гадячі, Глобині, Миргороді, селі Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області; селищі Водянка, Білій Церкві, Сквирі, Броварах, Гребінці, Яготині Київської області; Кривому Розі Дніпропетровської області; Сумах, Ромнах Сумської області; Прилуках Чернігівської області; Києві, Львові, Чернівцях, Тернополі, Запоріжжі, Краснодарі, Вінниці. У Полтаві: ВУЛИЦЯ КОТЛЯРЕВСЬКОГО. (кол. Протопопівська, Жовтневий район) Названа у 1908 р. на честь Івана ПетровичаКотляревського (1769—1838) — укр. письменника. Народився у Полтаві в сім'ї дрібнопомісного дворянина. Його дід був дияконом Успенського собору, батько — канцеляристом городового магістрату, мати родом з сім'ї козака Решетилівської сотні. Початкову освіту здобув у місцевого дяка. У 1780—89 рр. навчався в Полтавській слов'янській семінарії, але не закінчив. У 1789 вступає на службу до Новоросійській канцелярії у Полтаві. Працював у дворянській опіці. З 1793 вчителював у с. Коврай (тепер Черкаської обл.) в поміщицькій родині. 1796 вступив на військ. службу у Сіверський карабінерний (потім драгунський)полк. До 1806 полк стояв на Полтавщині. Під час російсько-турецької війни відзначився при штурмі Ізмаїльської фортеці і Бендер. 23 січня 1808 в чині штабс-капітана вийшов у відставку, їздив у Петербург з наміром знайти роботу. У травні повертається до Полтави. Тут у1810 р.одержує посаду наглядача Полтавського будинку виховання бідних дворянських дітей. У1812 р. сформував у с. Горошиному 5-й кінний полк українського козацтва. У 1813 р. Котляревського відрядили з депешами в Дрезден. У 1813 і 1814 двічі був у Петербурзі. 1818—21 рр. виконував обов'язки Головного директора Полтавського вільного театру. З 1818 брав участь у роботі масонської ложі “Любов до істини”, очолюваної декабристом М. М. Новиковим. У 1818 р.обраний членом Харківського Товариства аматорів красної словесності, 1821 — почесним членов петербургського Вільного товариства аматорів російського словесності. З 1827 р. — попечитель благодійного лікувального закладу. В травні 1835 вийшов у відставку. Помер 29 жовтня і похований у Полтаві. Літературна діяльність Котляревського позпочалась близько 1794 р. переробкою “Енеїди” Вергілія. Перші три частини було надруковано 1798 в Петербурзі. З доповненнями виходила 1808 і 1809 рр. (повний текст видано 1842 у Харкові). У 1804 р. написав “Пісню князю Куракіну”, 1817 переклав з грецької оду “Сафо”. У 1819 - написав для Полтавського театру п'єси “Наталка Полтавка” і “Москаль-чарівник”. К. бував у садибі Трощинських в Кибинцях (на кошти Д. П. Трощинського утримувалися пенсіонери з бідних дворян), садибі Кочубеїв у Диканьці, садибі Капністів в Обухівці. Поетові належала садиба на хуторі Тютюнники (тепер с. Кукобівка Решетилівського району). Вулицю Котляревського прокладено на початку 19 ст. за планами Полтави 1803—05 рр. У 1903 р.на вулиці відкрито пам'ятник І. П. Котляревському і закладено бульвар Котляревського . З дореволюційної забудови зберігся будинок колишньої крамниці московської фірми “Чай К. С. Попових”, на якому встановлено меморіальну дошку Гладкому Г. П. (№ 20/8, тепер — обласний відділ народної освіти). На розі вулиці Котляревського і вулиці Жовтневої містився кінотеатр “Колізей”, зараз навпроти збудовано Центральний універмаг (№ 28/13). На перетині з вул. Пушкіна у1922— 23 рр. за проектом архитектора А. Лангмана споруджено Полтавський народний дім ім. В. Г. Короленка (тепер середня школа № 10, на фасаді — меморіальна дошка Лялі Убийвовк). У1967 р. встановлено пам'ятник Нескореним полтавчанам . На вулиці Котляревського знаходилася каплиця, зведена в пам’ять про царя Олександра П (не збереглася). БУЛЬВАР КОТЛЯРЕВСЬКОГО — ботанічна пам'ятка природи (з 1970 р.). Насадження пірамідального дуба 1903. Розташован у Полтаві, на вул. Котляревського. Перебуває у віданні міськкомунгоспу. Площа 1 га. Парки у місті Полтаві, селі Горошині Семенівського району Полтавської області. Залізничні станції Північно-Кавказької залізниці та на магістралі Миколаїв-Сімферополь. Площа в селі Горошині Семенівського району Полтавської області. Села — Градизької сільради Глобинського району; Воронинцівської сільради Оржицького району; Нижньоланнівської сільради Карлівського району Полтавської області; Жовтневого району Миколаївської області. МЕМОРИАЛЬНІ ДОШКИ І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОМУ - У с. Горошиному Семенівського району. Встановлена на фасаді колишнього будинку поміщика Левка Гудими (тепер Горошинська дільнична лікарня). У серпні 1812 І. П. Котляревський сформував у селі 5-й козачий кінний полк, який 2 вересня виступив на Лубни, Пирятин, Прилуки, а звідти на Калугу й Тулу; згодом взяв участь у боротьбі з наполеонівськими загарбниками. Дошка — мармур, відкрита 1965. - У Полтаві. Встановлена на фасаді будинку колишнього Полтавського благодійного лікувального закладу (тепер головний корпус Полтавької обласної лікарні їм. М. В. Скліфосовського) по вул. Шевченка № 23, попечителем якого 1827—35 був І. П. Котляревський. Дошка — мармур, відкрита 1963. - У Полтаві. Встановлена 1969 біля входу на територію садиби І. П. Котляревського
|
|
