ЦІКАВІ

 

Іди до нас, батьку!

Шлях �Енеїди� до читачів

Отже, Парпура зробив велику справу � познайомив громадськість з видатним твором, уславив ім'я Котляревського, нарешті, змусив його видати поему в авторському оригіналі.

І.П. Котляревський у Римі

Єдиний у світі український університет богословського спрямування знаходиться у Римі. Грамоту про його заснування видав 28 листопада 1963 року голова української греко-католицької церкви митрополит Йосип Сліпий. Будинок університету спорудив архітектор Лючіо ді Стефано. На майдані перед університетом поставлені три пам�ятники - І.П.Котляревському, Т.Г.Шевченку та М.С.Шашкевичу.

Ф.І.Шаляпін абсолютно вільно розмовляв і співав українською мовою. В кінці ХІХ ст. Він працював в українській трупі Г.Деркача, де грав роль Петра в "Наталці Полтавці" І.П.Котляревського, про що згадує в книзі спогадів "Сторінки мого життя".

1817 року імператор Олександр І відвідав Полтаву. Серед оглянутих Августівною особою закладів був і Будинок виховання дітей бідних дворян, який очолював І.П.Котляревський. За сумлінну службу Івана Петровича нагородили чином майора, діамантовим перснем та пенсіоном по 500 крб. на рік, крім одержуваної платні. Три високі відзнаки одна за одною.

Розповідали, що імператор, звертаючись до Котляревського особисто, хотів дати йому чин колезького асесора, але поет рішуче відповів, що ніколи не розлучиться з воєнним мундиром. Олександр І прихильно усміхнувся і наказав надати йому чин майора.

І.П. Котляревський був у дружніх стосунках з полтавським гененерал-губернатором М.Г.Рєпніним, відомим меценатом, міністром внутрішніх справ графом В.П.Кочубеєм. Коли останній приїжджав у своє помістя Диканьку, він обов'язково запрошував І. П.Котляревського і ласкаво приймав його.

І.П.Котляревський був відомий як людина виняткової порядності і честі. Серед моральних чеснот це він ставив на найвищий щабель. Очевидно, з огляду на це син останнього українського гетьмана Андрій Кирилович Розумовський через довірену особу (колезького радника І.Левенця) доучив вирішення своїх майнових справ саме Котляревському.

По сусідству з Котляревським з давніх-давен в Полтаві проживала старовинна козацька родина Лук�яновичів. З Андрієм Федоровичем Лук�яновичем наш поет був у щирих, дружніх стосунках. Пройшовши шлях від вахмістра кірасирського полку до Симбірського цивільного губернатора, він вийшов у відставку 1830 року, повернувся рідну Полтавщину, оселився в с. Шедієвому Кобеляцького повіту.

Онука А.Ф. Лук�яновича Олександра Мельникова у "Спогадах про давно минуле та недавнє", виданих в кінці ХІХ ст., згадує: "Серед багатьох видатних людей, котрі відпочивали від суєтності світу в домі мого діда, був відомий малоросійський письменник Котляревський... Тут написав він свою "Наталку Полтавку", як митець с створюючи всіх дійових осіб за взірцями, що його оточували. Вся опера взята прямо з натури; всі дійові особи в ній - художні портрети дідусевої челяді і його домочадців".

Цікаво також, що у А.Ф. Лук�яновича гостював 1845 року Т.Г. Шевченко і навіть "залишив на згадку про своє перебування власноручно виконаний портрет свій".

Пісня "Віють вітри..." була відома і популярна в народі ще з ХVII ст. ''Особливо збільшило її популярність те, що ввів її до своєї "Наталки Полтавки" Іван Котляревський. Відтак доля їй випала незвичайна. В 40-х рр. ХІХ ст. "Віють вітри..." переклала на англійську мову американська письменниця Тальві, пізніше ця пісня стала популярна, в англо-американському середовищі Канади як чисто англомовна. Німецький поет Ф.Баденштендт надрукував її у власному перекладі 1845 року у збірці "Поетична Україна".

Серед книг бібліотеки музею І.П.Котляревського зберігається унікальна "Енеїда" 1883 року видання, що побувала на Північному полюсі.

Московський журналіст В.Іконников, кореспондент "Комсомольської правди" (за походженням українець з-під Вінниці), вилітаючи спеціальним рейсом на Північний полюс зустрічати Міжнародну арктичну експедицію Дмитра Шпаро взяв з собою невеличкий за розміром томик улюбленої книги і урочисто представив Котляревського та його героїв героям Арктики 27.04.1988 року о 9 ранку за московським часом. Учасники експедиції залишили на титульному листі свої автографи - серед них швед, канадець, росіяни ,..

На читаннях у столичному письменницькому клубі "Літописець" знавець літератури Євген Руднєв оприлюднив свої розшуки за політичною діяльністю І.П.Котляревського. На початку ХІХ ст. в Полтаві утворилось таємне "Товариство �малоросійське". Одним з його членів і співавтором програмових документів був Котляревський. Після повстання декабристів у цій справі проводилось слідство, але Котляревського до криміналу не притягнули, хоча Сергій Муравйов-Апостол назвав ім�я. Євген Руднєв знайшов в одному з сибірських архівів ніде досі не друкований лист Сергія Волконського, де є такий рядок "Котляревського тоді врятувала жінка, що кохала його". Це ще одна таємниця Івана Котляревського.

Головний хранитель фондів літературно-

меморіального музею І.І.Котляревського

Стороха Є.В.